Для засвоєння навчального матеріалу необхідно щоб теорія
не розходилася з практикою. Саме тому досвідчений вчитель після пояснення
теоретичного матеріалу завжди звертає увагу на практичні елементи у вивченні
даного матеріалу. Саме практична частина у навчанні повинна бути домінуючою.
Активна форма навчання
- це форма взаємодії учнів і вчителя, за якої вчитель і учні взаємодіють один з
одним під час уроку і учні тут не пасивні слухачі, а активні учасники уроку.
Активні форми
навчання в залежності від кількості учнів можна підрозділити на групові та
індивідуальні. Групові складаються з ігрових, дискусійних та
тренінг-методів, індивідуальні - з виконання практичних дослідницьких завдань,
індивідуальних практикумів у формі тренувань і завдань.
Характерні ознаки активного навчання:
•
активність
(фізична, соціальна, пізнавальна);
•
ініціатива
(спрямованість дій);
•
практичний
досвід;
•
зворотний
зв'язок;
•
розв'язання
проблем;
•
оволодіння
навичками роботи у команді.
Парна і групова робота організовується як на уроках
засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може
відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового
уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню
знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.
Технологія “Робота в парах” особливо актуальна на
початкових етапах навчання учнів роботи у малих групах. Вона була використана
для досягнення дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За
умов парної роботи всі діти в класі отримали рідкісну можливість говорити,
висловлюватись. Робота в парах дала учням час подумати, обмінятись ідеями з
партнером і лише тоді озвучувати свої думки перед класом. Вона посприяла
розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення,
вміння переконувати й вести дискусію. Використання цього методу сприяло тому,
що учні не могли ухилитись від виконання завдання. Під час роботи в парах
швидко виконували вправи, які за інших умов потребували великої затрати часу.
Серед них:
·
Обговорювали план
вивчення матеріалу, завдання.
·
Брали інтерв’ю і
визначали ставлення партнера до заданого читання, лекції чи іншої навчальної
діяльності.
·
Зробили критичний
аналіз практичної роботи один одного.
·
Сформулювали
підсумок уроку з теми.
·
Розробили разом
питання до викладача та інших учнів.
·
Проаналізували
разом проблему, вправу.
·
Дали відповіді на
запитання вчителя.
·
Порівняли записи
зроблені в класі.
Для організації
роботи було:
· запропоновано учням завдання, поставлено запитання для
невеликої дискусії. Після пояснення питань та фактів, наведених у завданні,
було дано їм 2 хв. для продумування можливих відповідей індивідуально.
· об’єднано учнів у пари, визначено хто з них буде
висловлюватись першим, і щоб обговорили свої ідеї один з одним. Зразу визначено
час на висловлення кожного в паріі спільне обговорення. Це допомагає звикнути
до чіткої організації роботи в парах.
· по закінченні часу на обговорення кожна пара представляє
результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За
потребою це може бути початком дискусії.
Мозковий штурм
«Мозковий штурм» спонукає учнів проявити уяву та творчість,
дає їм можливість вільно висловлювати свої думки що широко застосовується для вироблення
кількох вирішень конкретної проблеми.
Мета “мозкового штурму” втому, щоб зібрати якомога більше
ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.
Організація роботи:
Після презентації проблеми та чіткого формулювання
проблемного питання запропоновано всім висловити ідеї, коментарі щодо цієї
проблеми. Усі пропозиції записуються на дошці чи великому аркуші паперу в
порядку їх виголошення без зауважень, коментарів.
Звертається увага на такі моменти:
1. Під час “висування ідеї“ не пропускати жодної. Бо якщо
судити про ідеї і оцінювати їх, учні зосередять більше уваги на відстоюванні
своїх ідей, ніж на пропозиції нових.
2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога
більшої кількостіідей. Варто підтримувати і фіксувати навіть фантастичніідеї.
3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку
кількість породжує якість. В умовах висування великої кількостіідей учасники
“штурму“ мають можливість пофантазувати.
4. Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї
інших. Об'єднання висунутих раніше ідеї призвело до появи нових, які
перевершили первинні.[5]
Ажурна пилка
Технологія використовується для створення на уроці
ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої
кількостіінформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може змінити лекцію
у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед
проведенням основного уроку. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися,
навчаючи.
Організація роботи:
1.Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом
інформації, слід підібрати матеріал, необхідний для уроку.
2. Підготувати таблички з кольоровими позначками, щоб
учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входить у дві
групи - “домашню“ і “експертну“. Спочатку учні були об'єднані у “домашні“
групи, а потім створені “експертні“ групи за допомогою кольорових позначок. У
кожній “домашній“ групі всі учасники мали позначки різних кольорів, а у кожній
“експертній“ – однакові.
3. Учнів розписати по “домашніх“ групах від 3 до 5 осіб -
, залежно від кількості учнів. Кожен учень повинен бути поінформований, хто входить до його
“домашньої“ групи, тому що її члени збирались раніше. “Домашнім“ групам дати
“порцію“ інформації для засвоєння, щоб обмінятись нею потім з іншими.
4. Після завершення роботи домашніх груп учні розходяться
по своїх «кольорових» групах, де вони стали експертами з окремої теми ( своєї
частини інформації). Наприклад, всі “червоні“ зібралися біля дошки, а всі
“сині“ – у холі. В кожній групіповинен бути представник з кожної домашньої
групи.
5. Кожна експертна група вислухала всіх представників
домашніх груп і проаналізувала матеріал в цілому, провела його експертні оцінку
за визначений час. Після завершення роботи учням було запропоновано повернутись
“додому“. Кожен учень поділився інформацією, отриманою в експертній групі з
членами своєї “домашньої“ групи. Наприклад, всі учні під номером 1 зустрілись
перед класом. В “домашніх“ групах було по одній особі з експертних груп. Учні
донесли інформацію якісно і в повному обсязі за визначений учителем час.
Симуляції або
імітаційні ігри
Імітаціями називають процедури з виконанням певних
простих відомих дій, які відтворюють будь-які явища навколишньої дійсності.
Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми,
чітко виконуючи інструкцію. Під час імітації учні отримали чіткіінструкції.
Учні виконують дії індивідуально. На закінчення певного виду діяльності всі
учні отримують подібний результат, але він різниться залежно від індивідуальних
особливостей учня. Імітаційна гра позитивно впливає на розвиток уяви та навички
критичного мислення, посприяє застосуванню на практиці вміння вирішувати
проблеми.
Організація роботи:
1. Обрати явище, тему для імітації.
2. Спланувати все, що необхідно для імітації, продумати
участь у ній всього класу.
3. Надати учням достатньо інформації, щоб вони могли
впевнено виконувати всі процедури.
4. Перед імітацією зробити короткий вступ.
5. Заздалегідь продумати запитання для підбиття
підсумків. Складнішіімітаційніігри називаються симуляціями. Це – створені вчителем ситуації, під час яких учні
копіюють у прощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльність суспільних
інститутів, якііснують у справжньому житті. Готуючи учнів до симуляції, вчитель
має не тільки розподілити ролі, а й з'ясувати з кожним виконавцем послідовність
його дій та висловлювань.
Рольова гра
Імітує реальність призначенням ролей учасникам і наданням
їм можливості діяти, наче насправді. Кожна особа в рольовій грі має чітко знати
зміст її ролі та мету рольової гри взагалі.
Мета рольової гри – визначити ставлення до конкретної
життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід
та почуття. Рольова гра використовується для отримання конкретних навичок,
вмінь і знань. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомогло
учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяти
розвитку уяви і навичок критичного мислення, вихованню спроможності знаходити і
розглядати можливості дій, співчувати іншим.
Організація роботи:
1. Сформулювати проблему, яку ілюструє рольова гра.
2. Спільно з учнями визначити кількісний склад учасників
а також продумати, як доцільніше працювати над грою. Нерішучих учнів
заохочували до співучасті.
3. Учням надати достатньо інформації, щоб вони
переконливо виконували свої ролі.
4. Продумати сам сценарій рольової гри.
Необхідно забезпечити активну участь всього класу в
проведенні вправи. Наприкінці ретельно обговорити міркування учнів з приводу
вправи.
Дискусія
Дискусія є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів
у процесі навчання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає
можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку,
поглиблює знання з обговорюваної проблеми і все це повністю відповідає
завданням сучасної школи.
Дискусія – це широке публічне обговорення якогось
спірного питання. Є такі види дискусій: дискусія в стилі телевізійного ток-шоу
та оцінювальна дискусія.
При плануванні дискусії слід враховувати кілька важливих
моментів: час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими
видами роботи під час навчального заняття, місце, яке має давати можливість
здійснювати всі необхідні пересування учнів і створювати оптимальні умови для
обговорення учнями проблеми і стеження за її перебігом решти учнів, матеріали, необхідні
для роботи учнів. Протягом усієї роботи груп в полі зору трималось три основних
моменти: мета, від якої не слід відхилятися, час, якого слід дотримуватись, щоб
досягнути мети, підсумки, щоб не втратити сенс самої дискусії. В основній
вступній частині було створено емоційний та інтелектуальний настрій дискусії.
Організація роботи.
1.Обрати тему для дискусії. Вона повинна бути сформульована проблемно, щоб підходи до
її висвітлення були різновекторними.
2. Дуже важливим елементом дискусії є план, який
необхідно запропонувати учасникам заздалегідь.
3. Необхідно підготувати матеріал, який учні повинні
прочитати вдома.
4. Скласти список запитань, які допомагають привертати
увагу до проблеми.
5. Створити атмосферу довіри, щоб дискусія була
відвертою